Моя історія дружби з мультиваркою

[VivianDus]

Як мультиварка стала моїм найкращим другом
 
Раніше мої стосунки з кухнею залишали бажати кращого. Я могла спалити яєчню або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я сприйняла це не як подарунок, а як виклик.
 
Перший час я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче інопланетний корабель. Але їсти хотілося завжди, і я таки наважилася її увімкнути.
 
На блозі знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене розсмішила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Вимкнула страх і натиснула кнопку "Гасіння" — і вирішила не дихати.
 
За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік вийшов з кімнати здивований: "Це ти сама приготувала?".
 
Коли я зазирнула всередину, то очам своїм не повірила. Це була справжня страва! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми поласували нею за лічені хвилини.
 
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона не зважає на мою недосвідченість: нічого не пригорає, не википає і можна не боятись опіків. Я вже вивчила її характери — мову таймерів і режимів. І хоч друзі посміюються, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.